Днями у податковій інспекції Дніпровського району Головного управління ДФС у м. Києві проведено черговий сеанс телефонного зв’язку “Гаряча лінія” на тему: «Обчислення та сплата податку на землю». Перший заступник начальника ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві Гудзенко Ніна Володимирівна відповідала на запитання громадян.

Наводимо найбільш актуальні питання, які були порушені в ході проведення сеансів телефонного зв‘язку „Гаряча лінія”:

Банк є заставодержателем земельних ділянок, які є землями сільськогосподарського призначення з цільовим використанням – для ведення виробничої діяльності, вид угідь – під будівлями та дворами. Як правильно визначити податкове зобов’язання із земельного податку за такі земельні ділянки, що розташовані за межами населеного пункту?

Відповідь: Як встановлено ст. 22 Земельного кодексу України до земель сільськогосподарського призначення належать як сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги), так і несільськогосподарські угіддя, зокрема, землі під господарськими будівлями і дворами.

Податковим кодексом України встановлено порядок плати за використання земельних ресурсів залежно від того, встановлена чи не встановлена їх нормативна грошова оцінка, а ставки земельного податку визначено окремо для різних категорій земель та цільового призначення в залежності від місцезнаходження земельних ділянок (у межах чи за межами населеного пункту).

Для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких встановлено (незалежно від місцезнаходження), ст. 274 Податкового кодексу України визначено загальну ставку податку – 1% від нормативної грошової оцінки. Винятком є сільськогосподарські угіддя, земельні ділянки, надані на землях лісогосподарського призначення, та земельні ділянки, зазначені  у ст. 276 цього кодексу.

Для несільськогосподарських угідь, що розташовані за межами населеного пункту, нормативну грошову оцінку яких не проведено та які зайняті господарськими будівлями (спорудами), Податковим кодексом України визначено окрему ставку оподаткування земельним податком  - з 1 гектара сплачується 5% від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по АР Крим або по області.

Отже, в даному випадку за земельні ділянки, які є землями сільськогосподарського призначення (не є сільськогосподарськими угіддями) і знаходяться за межами населеного пункту, податок буде обчислюватись за ставкою1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, якщо така оцінка проведена, а якщо такої оцінки немає – за ставкою 5% від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

Чи повинна організація сплачувати земельний податок за земельну ділянку під проданою будівлею?

Відповідь: Відповідно до ст. 269, 270 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок та постійні землекористувачі, а об’єктами оподаткування  - земельні ділянки, які перебувають у власності чи надані в постійне користування. Підставою для нарахування  земельного податку є дані  державного земельного кадастру.

Статтею 282 Податкового кодексу України визначено пільги щодо сплати податку для юридичних осіб. Так, від земельного податку звільняються органи державної влади та органи місцевого самоврядування, органи прокуратури, заклади, установи та організації, які повністю утримуються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

При цьому якщо платники податку, які користуються пільгами з цього податку, надають в оренду земельні ділянки, окремі будівлі, споруди або їх частини, податок за такі земельні ділянки та земельні ділянки  під будівлями, спорудами (їх частинами) сплачується на загальних підставах з урахуванням прибудинкової території (п. 284.3 ст. 284 Податкового кодексу України). Ця норма не поширюється на бюджетні установи у разі надання ними будівель, споруд (їх частин) в тимчасове користування (оренду) іншим бюджетним установам, дошкільним, загальноосвітнім навчальним закладам незалежно від форм власності і джерел фінансування.

Отже, організація, яка повністю утримується за рахунок коштів місцевого бюджету, звільняється від сплати земельного податку, крім випадків, коли вона надає в оренду окремі будівлі, споруди або їх частини (за винятком перерахованих вище установ). Інших норм щодо оподаткування земельних ділянок для бюджетних установ та організацій Податковим кодексом України не передбачено.

Разом з тим, згідно з п. 287.6 ст. 287 Податкового кодексу України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням при будинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Тому у даному випадку особа, яка придбала будівлю, є платником земельного податку відповідно до п. 287.6 ст. 287 Податкового кодексу України.

Водночас суб’єктам господарювання слід пам’ятати про обов’язок використання земельних ділянок відповідно до умов надання та цільового призначення. Набуття іншою особою права власності на будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою.

За який період контролюючі органи мають право нараховувати податкові зобов’язання, якщо підприємство не подавало податкові декларації з плати за землю понад 1095 днів?

Відповідь: Строки давності та особливості їх застосування визначено ст. 102 Податкового кодексу України.

Контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 ст. 102 Податкового кодексу України, має право самостійно визначити суму грошових зобов’язань платника податків у випадках, визначених цим кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов’язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов’язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Пунктом 102.2 ст.102 Податкового кодексу України встановлено, що грошове зобов’язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, якщо, зокрема, податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов’язання, не було подано.

Таким чином плата за землю юридичній особі, яка не надавала податкові декларації понад 1095 днів, нараховується контролюючим органом з періоду, у  якому виникло податкове зобов’язання.

Підприємством, яке є власником земельної ділянки, було подано у встановленому порядку податкову декларацію із земельного податку на поточний рік. Згодом було прийнято рішення про перехід з IV кварталу поточного року на спрощену систему оподаткування та подано відповідну заяву. Чи має підприємство сплачувати земельний податок до кінця поточного року, адже відповідно до ст. 297 Податкового кодексу України платники єдиного податку звільнені від сплати земельного податку?

Відповідь: Так, дійсно платники єдиного податку відповідно до норм п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання звітності із земельного податку, за умови використання ними земельної ділянки для провадження господарської діяльності.

Водночас п. 286.3 ст.286 Податкового кодексу України встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за встановленою формою, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій.

Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов’язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

Згідно з п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов’язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного місяця.

Пунктом 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України визначено, що податкові декларації, за базовий звітний період, що дорівнює календарному місяцю, подаються протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного місяця.

Отже, підприємство, яке з IV кварталу переходить на сплату єдиного податку має подати протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного місяця до контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки уточнюючий розрахунок до річної податкової декларації з плати за землю та виключити із річної суми податкових зобов’язань суми податку за період жовтень-грудень на поточний рік.

У договорі оренди земельної ділянки, укладеному з райдержадміністрацією, річний розмір орендної плати встановлено у грошовому виразі. Як у такому випадку з метою сплати податкових зобов’язань визначити розмір орендної плати за земельну ділянку державної чи комунальної власності, нормативна грошова оцінка якої не проведена, та яка знаходиться за межами населеного пункту?

Відповідь: Згідно з п. 288.4 ст. 288 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності встановлюється у договорі оренди між орендодавцем та орендарем.

Разом з тим, п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України визначено, що розмір орендної плати за такі земельні ділянки встановлюється в договорі, але річна сума платежу не може бути меншою 3% нормативної грошової оцінки, та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12% нормативної грошової оцінки.

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу  місцевого самоврядування – орендодавця.

Договір оренди землі – це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.04 року №220 «Про затвердження Типового договору оренди землі» затверджено форму Типового договору оренди землі, згідно з якою орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності встановлюється із зазначенням відсотків від нормативної грошової оцінки або розміру земельного податку.

Форми розрахунку розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, грошова оцінка яких не проведена, а також за земельні ділянки, грошова оцінка яких проведена, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.06 року  №1724 «Деякі питання оренди земель».

Разом з тим, якщо у договорі оренди розмір орендної плати в порушення вимог типового договору оренди землі встановлено у грошовому розмірі, то орендарю доцільно звернутися до орендодавця, з яким укладено договір оренди з приводу приведення його відповідно до норм чинних нормативно-правових актів.

У даному випадку, податкове зобов’язання з орендної плати за земельну ділянку, яка знаходиться за межами населеного пункту, та нормативна грошова оцінка якої не проведена, встановлено у договорі оренди.

Чи потрібно щорічно при поданні податкової декларації із земельного податку подавати до відповідного органу ДФС довідку про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки та чи можна подати копію такої довідки?

Відповідь: Податковим кодексом України не передбачено обов’язковості щорічного подання платником земельного податку довідки про розмір нормативної грошової оцінки його земельної ділянки. Така довідка, відповідно до п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України, в обов’язковому порядку подається лише в окремих випадках: при поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника земельного податку), а надалі – у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки.

При цьому Податковим кодексом України не обумовлено подання разом із податковою звітністю із земельного податку оригіналу чи копії довідки (витягу) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Отже, щорічно при поданні податкової декларації із земельного податку не потрібно подавати до відповідного органу ДФС довідку (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а подавати оригінал чи копію такої довідки (у визначених законодавством випадках) обирає платник.

Виробнича будівля перебуває у спільній власності кількох юридичних осіб, а право власності на земельну ділянку під такою будівлею оформлено на одну з таких осіб. Хто є платником земельного податку за земельну ділянку, на якій знаходиться будівля?

Відповідь: Відповідно до ст. 269, 270 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об’єктами оподаткування  - земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Як визначено ч. першою ст. 86 Земельного кодексу України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням часток кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Спільною частковою власністю є власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності (ст. 356 Цивільного кодексу України). Спільною сумісною власністю є спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності (ст. 368 Цивільного кодексу України).

Згідно з п. 286.6 ст.286 Податкового кодексу України за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням при будинкової території кожному з таких осіб:

у рівних частинах – якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб – власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

пропорційно належній частці кожної особи – якщо будівля перебуває у спільній частковій власності;

пропорційно належній частці кожної особи – якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (п. 287.6 ст. 287 Податкового кодексу України).

Водночас, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п. 286.1 ст.286 Податкового кодексу України).

Отже, якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб та не поділена в натурі, то податок за земельну ділянку , на якій розташована така будівля, сплачується з урахуванням при будинкової території у рівних частинах кожним співвласником такої будівлі або однією з таких осіб – власників за їх згодою.

Якщо право власності на земельну ділянку, на якій знаходиться будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних осіб, оформлено на одну з таких осіб, то така особа є платником земельного податку відповідно до даних державного земельного кадастру.

Якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб та поділена в натурі, або перебуває у спільній частковій власності, то податок на земельну ділянку, на якій розташована така будівля, сплачується кожним співвласником будівлі пропорційно належній йому частці з урахуванням прибудинкової території.  

ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві.