Днями у податковій інспекції Дніпровського району столичного управління Міндоходів проведено черговий сеанс телефонного зв’язку “гаряча лінія” на тему: ”«Адміністрування плати за землю з фізичних осіб». Начальник інформаційно-комунікаційного відділу ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві Кирпа Наталія Григорівна відповідала на запитання громадян.
Наводимо найбільш актуальні питання, які були порушені в ході проведення сеансів телефонного зв‘язку «гаряча лінія»:
Чи повинна ФО - власник нежитлового приміщення (його частини) у багатоповерховому жилому будинку сплачувати земельний податок?
Відповідь: Фізична особа – власник нежитлового приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Відповідно до п.287.8 ст.287 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (далі – ПКУ) власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Згідно із пунктом 286.6 статті 286 ПКУ за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.
Пунктом 286.1 ст.286 ПКУ зазначено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Таким чином, фізична особа – власник нежитлового приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Чи нараховується земельний податок ФО за земельну ділянку, на яку не оформлені правовстановлюючі документи?
Відповідь: Оскільки використання землі є платним та підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, то при отриманні від відповідних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно інформації, необхідної для обчислення і справляння плати за землю, контролюючий орган надішле фізичній особі податкове повідомлення-рішення щодо сплати податку за земельну ділянку, на яку не оформлені правовстановлюючі документи та якою фактично користується така особа. Податок підлягає сплаті протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Згідно із ст.269 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Об’єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності (ст.270 ПКУ).
Відповідно до ст.206 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року №2768-III зі змінами та доповненнями використання землі в Україні є платним.
Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п.286.1 ст.286 ПКУ).
Дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону (пп.14.1.42 п.14.1 ст.14 ПКУ).
Облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться щороку до 1 травня (п.287.2 ст.287 ПКУ).
Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному ст.58 ПКУ (п.286.5 ст.286 ПКУ).
При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (п.287.6 ст.287 ПКУ).
Власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (п.287.8 ст.287 ПКУ).
Отже, враховуючи те, що використання землі є платним та підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, то при отриманні від відповідних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно інформації, необхідної для обчислення і справляння плати за землю, контролюючий орган надішле фізичній особі податкове повідомлення-рішення щодо сплати податку за земельну ділянку, на яку не оформлені правовстановлюючі документи та якою фактично користується така особа. Податок підлягає сплаті протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Що є підставою для нарахування плати за землю (земельного податку та орендної плати)?
Відповідь: Згідно з пп. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ (далі – ПКУ) підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пп. 288.1 ст. 288 ПКУ).
За якою ставкою розраховується земельний податок за земельну ділянку, відведену для будівництва житла?
Відповідь: Земельний податок за земельну ділянку відведену для будівництва житла обчислюється за ставками, визначеними ст.274 та 275 ПКУ.
При цьому, нормативна грошова оцінка земель населених пунктів визначається з урахуванням коефіцієнту, який характеризує функціональне використання земельної ділянки. Зокрема, для земель, зайнятих поточним будівництвом, та земель, відведених під майбутнє будівництво, такий коефіцієнт становить 0,5.
Відповідно до п. 274.1 ст.274 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (далі – ПКУ) за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження), податок обчислюється за ставкою у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у ст.272, 273, 276 ПКУ.
За земельні ділянки, розташовані в межах населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено, згідно зі ст.275 ПКУ податок обчислюється за ставками земельного податку (в гривнях за 1.кв.метр), що визначені в залежності від чисельності населення, та коефіцієнтів, що застосовуються у містах Києві, Сімферополі, Севастополі та містах обласного значення.
Базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого р.ХІІІ ПКУ; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено (ст.271 ПКУ).
Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п.286.1 ст.286 ПКУ).
Дані державного земельного кадастру – це сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону (пп.14.1.42 п.14.1 ст.14 ПКУ).
Відповідно до Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженого наказом Держкомзему України, Мінагрополітики України, Мінбуду України, Української академії аграрних наук від 27.01.2006 № 18/15/21/11, зареєстрованого в Мінюсті України 05.04.2006 за № 388/12262 (далі - Порядок), нормативна грошова оцінка земель населених пунктів визначається з урахуванням коефіцієнту, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (додаток 1 до таблиці 1.1 Порядку). Зокрема, для земель, зайнятих поточним будівництвом, та земель, відведених під майбутнє будівництво, такий коефіцієнт становить 0,5.
З урахуванням викладеного, у разі якщо земельна ділянка перебуває на стадії будівництва або відведена під майбутнє будівництво, то до завершення будівництва, терміни якого визначено в проектній документації при проведенні нормативної грошової оцінки, застосовується коефіцієнт 0,5. Земельний податок за таку земельну ділянку обчислюється за ставками, визначеними ст.274 та 275 ПКУ.
Чи будуть користуватись пільгами по земельному податку ФО, яким призначено пенсію не за віком (за вислугу років, по інвалідності, в разі втрати годувальника тощо) після досягнення ними пенсійного віку?
Відповідь: Фізичні особи, які вийшли на пенсію не за віком (за вислугу років, по інвалідності, в разі втрати годувальника тощо) після досягнення ними пенсійного віку, мають право на пільгу щодо сплати земельного податку за земельні ділянки, що належать їм на правах приватної власності.
Для отримання пільги щодо сплати земельного податку фізична особа має подати до контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки заяву про надання пільги та документи, що посвідчують право такої особи на пільгу (паспорт, пенсійне посвідчення, тощо).
Відповідно до п.281.1 ст.281 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) від сплати земельного податку звільняються: інваліди першої і другої групи; пенсіонери (за віком); ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України ”Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”; фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Звільнення від сплати земельного податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм, встановлено у п. 281.2 ст. 281 ПКУ.
Фізичні особи, які вийшли на пенсію не за віком (за вислугу років, по інвалідності, в разі втрати годувальника тощо) після досягнення ними пенсійного віку, мають право на пільгу щодо сплати земельного податку за земельні ділянки, що належать їм на правах приватної власності.
Право на пільгу щодо сплати земельного податку мають фізичні особи, право власності яких на земельні ділянки посвідчено належними документами та даними державного земельного кадастру. Разом з цим, фізична особа для отримання пільги щодо сплати земельного податку має подати до контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки заяву про надання пільги та документи, що посвідчують право такої особи на пільгу (паспорт, пенсійне посвідчення, тощо).
ДПІ у Дніпровському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві.
